Скільки коштує адвокат у цивільному та адміністративному процесі - Юридичские консультации подробно: - Каталог статей - Юридическая помощь
Воскресенье, 23.11.2014, 18:36

      Правова допомога юриста
Главная | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта
Форма входу
Категорії розділу
Юридичские консультации подробно: [29]
Мої статті [19]
Block title
Главная » Статьи » Юридичские консультации подробно:

Скільки коштує адвокат у цивільному та адміністративному процесі

СКІЛЬКИ КОШТУЄ АДВОКАТ У ЦИВІЛЬНОМУ ТА АДМІНІСТРАТИВНОМУ ПРОЦЕСІ

                                            

Незважаючи на те, що кожен режисер вважає за можливе знімати фільми про правоохоронну та судову діяльність навіть без натяку на консультації зі спеціалістом у галузі права, в реальному житті без такого спеціаліста не обійтись...

 

 

Зазвичай, для простих громадян це адвокати, чиї послуги залежно від імені та можливостей конкретного адвоката обходяться його клієнту у круглу або навіть "сферичну" копійчину. Але мова не про дивні розбіжності суворих реалій з декларативною "неприбутковістю" адвокатської праці. Мова про те, як згідно з чинним процесуальним законодавством особа може хоча б частково компенсувати свої витрати під час розгляду цивільних та адміністративних справ.

 

 

 

Процесуальний статус адвоката

 

Побічно цього питання у №11 за 2009 рік журналу "Вісник Верховного Суду України" у своїй статті "Щодо повноважень адвоката у цивільному процесі" торкалися С.Ф. Сафулько та Я.П. Зейкан. Але з певними висновками авторів я погодитися не можу.

 

Так, для підтвердження витрат на адвоката, на думку зазначених авторів, особа може надати квитанцію, виписку з книги обліку адвокатської діяльності, документ, що підтверджує перерахування грошей. У той же час уявляється сумнівною пропозиція приймати як докази витрат договір про надання правової допомоги (юридичних послуг), оскільки він безпосередньо не підтверджує понесення витрат.

 

Втім, спочатку треба розібратися — який процесуальний статус може мати адвокат, надаючи юридичні послуги під час розгляду цивільних та адміністративних справ, і які для цього потрібні документи?

 

Відповідь на ці запитання стосовно справ цивільних міститься у главі 4 "Учасники цивільного процесу" ЦПК України (далі — ЦПК).

 

По-перше, на підставі статей 38, 40 ЦПК — це представник сторони (параграф 1 "Особи, які беруть участь у справі"). При цьому згідно з ч.4 ст. 42 ЦПК "повноваження адвоката як представника можуть також посвідчуватись ордером, який виданий відповідним адвокатським об'єднанням, або договором". Використання сполучника "також" свідчить про те, що за змістом ч.1 ст.42 ЦПК повноваження адвоката як представника можуть посвідчуватися і зазначеними в цій нормі довіреностями від фізичних та юридичних осіб.

 

Важливо зазначити, що ні довіреність, ні ордер, ні договір не надають адвокату будь-яких переваг та не впливають на його процесуальний статус — він все одно є представником сторони у справі.

 

По-друге, це особа, яка надає правову допомогу (параграф 2 "Інші учасники цивільного процесу"). Хоча у ч.1 ст.56 ЦПК до них віднесені тільки особи, які є фахівцями у галузі права і за законом мають право на надання правової допомоги, ст.12 ЦПК чітко вказує, що таку допомогу у порядку, встановленому законом, можуть надавати і адвокати. Тому логічно вважати, що на адвокатів поширюються і положення другого речення ч.2 ст.56 ЦПК — особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

 

Відповідно до статей 15-17 Закону України "Про адвокатуру" статус адвоката підтверджує свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, а ордер є тільки підтвердженням стосунку конкретного адвоката до певного адвокатського об’єднання. Це витікає також і з наведеної статті: "Оскільки адвокат, який працює індивідуально, не може видати ордер, то він діє на підставі договору або довіреності. Але це жодним чином не змінює його статусу адвоката порівняно з адвокатом, який працює в адвокатському об'єднанні".

 

 

 

Витрати на правову допомогу

 

На підставі ч.1 ст.88 ЦПК стороні, на користь якої ухвалене рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

 

До судових витрат згідно з ч.1 і п.2 ч.3 ст.798 ЦПК відносяться витрати на правову допомогу. У свою чергу, відповідно до ст. 84 ЦПК "витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом".

 

Тобто суд має право стягнути зі сторони, що "програла" справу, на користь сторони, яка справу "виграла", судові витрати тільки у тому випадку, коли цій стороні надавалася саме правова допомога (з цим погоджуються і автори статті, цитуючи працю суддів ВСУ Балюка М.І. і Луспеника Д.Д.). При цьому також слід зазначити, що граничний розмір такої компенсації визначений постановою КМУ №590 від 27.04.2006 "Про граничні розмірі компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави".

 

Таким чином, для отримання компенсації витрат на правову допомогу у цивільній справі сторона мінімально повинна:

 

— мати допущену ухвалою суду до участі у справі особу, що надає таку допомогу;

 

— надати свідоцтво про право на заняття цією особою адвокатською діяльністю;

 

— надати докази сплати особі, що надає правову допомогу, грошових коштів за цю допомогу у конкретній справі (при цьому жодних перешкод для видачі підтверджуючих оплату правової допомоги документів з наведеного вище переліку адвокатом-"індивідуалом" немає).

 

Підкреслю — ні договір, ні ордер стороні у справі для компенсації її витрат на адвоката, що надає правову допомогу, не потрібні. Тому дуже дивно і абсолютно безпідставно з точки зору цивільно-процесуального законодавства виглядає висновок авторів про неможливість отримання компенсації за послуги адвоката-"індивідуала": "…адвокати, які діють індивідуально, перебувають у нерівному становищі з іншими адвокатами. Страждають від цього довірителі, які, вигравши справу в суді, не можуть отримати компенсацію цих витрат, якщо вони сплачені адвокату, який діє індивідуально".

 

І тут можна зробити невтішний висновок — законодавець при визначенні підстав для компенсації витрат на адвоката під час розгляду цивільної справи з двох можливих варіантів обрав гірший.

 

Хто принесе більше користі стороні у справі — особа, яка надає їй правову допомогу, чи представник? З огляду на обсяг процесуальних прав питання абсолютно риторичне. У той час, як особа, що надає правову допомогу, обмежена тільки правом знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії долучених до справи документів, бути присутнім у судовому засіданні (ч.1 ст.56 ЦПК), представник сторони на підставі ч.1 ст. 44 ЦПК має увесь обсяг прав сторони, яку він представляє, і може майже повноцінно замінювати її під час розгляду справи.

 

Чому ж законодавець примушує позивача обирати між якістю захисту його прав та можливістю отримати відшкодування витрат на цей захист?

 

Симптоматичним є мовчання, яким у своїй постанові №2 від 12 червня 2009 року "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" Пленум Верховного Суду України обійшов питання компенсації, обмежившись у п.11 констатацією відсутності у особи, яка надає правову допомогу, права бути представником. І в цьому я також не можу не погодитися з авторами статті.

 

 

 

В адміністративному судочинстві

 

Тепер поглянемо на правове регулювання вказаного питання у КАС України (далі — КАС), одразу зазначивши, що автори цього Кодексу були дещо лаконічніші.

 

На підставі ч.1 ст.94 КАС, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

 

До судових витрат відповідно до ч.1 і п.1 ч.3 ст.87 КАС відносяться і витрати на правову допомогу.

 

У свою чергу, ч.1  ст. 90 КАС передбачає, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом.

 

За ч.2 ст. 16 КАС для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура. У випадках, встановлених законом, правова допомога може надаватися й іншими фахівцями в галузі права. Порядок і умови надання правової допомоги, права й обов'язки адвокатів та інших фахівців у галузі права, які беруть участь в адміністративному процесі і надають правову допомогу, визначаються цим Кодексом та іншими законами.

 

Але на відміну від цивільного судочинства КАС не містить серед інших учасників адміністративного процесу (параграф 2 глави 5) осіб, що надають правову допомогу, та ніде не розкриває особливий порядок і умови її надання, зокрема, адвокатами, процесуальні права та обов'язки.

 

Головною ж "родзинкою" є ч.5 ст. 58 КАС, яка майже повністю повторює зміст ч.4 ст. 42 ЦПК з невеличкою "модернізацією" — повноваження адвоката як представника в адміністративному процесі посвідчуються не просто договором, а договором про надання правової допомоги.

 

Саме ця деталь та практика Вищого адміністративного суду, на яку є посилання у НПК до КАС України під редакцією О.М. Пасенюка (видавництво "Юрінком Інтер", 2009 р., стор. 301) дозволяє зробити висновок, що на відміну від цивільного в адміністративному процесі сторона може розраховувати на компенсацію витрат на правову допомогу адвоката за умови його участі як представника на підставі договору про надання правової допомоги.

 

І ось тут вже можна говорити про перевагу становища адвоката-"індивідуала", з яким договір укладається безпосередньо, і адвоката, який діє на підставі ордера, бо договір на підставі ст. 12 Закону "Про адвокатуру" укладений не з ним, а з адвокатським об'єднанням.

 

Таким чином, питання компенсації витрат сторони у цивільних та адміністративних справах на оплату праці адвоката потребує законодавчого удосконалення.

 

По-перше, необхідно внести зміни, якими поширити право на компенсацію витрат, понесених на адвоката, що є представником сторони у справі у цивільному процесі, та чітко закріпити це в процесі адміністративному. По-друге, у разі внесення зазначених змін у ЦПК, потрібна диференціація відшкодування витрат на представника сторони у справі і на особу, що надає правову допомогу, з огляду на нерівний обсяг повноважень під час розгляду справи, а звідси і обсягу допомоги, що надається.

 

 

 

Замість постскриптуму

 

Коли ця стаття була вже майже написана, з Верховного Суду України повернулася цивільна справа №6-24829/09, ухвала від 15 грудня 2009 року в якій, хоча і не стосується проаналізованого питання, але, безумовно, буде цікавою.

 

У справі адвокат Ф. просив стягнути зі свого клієнта Г. заборгованість за договором про надання правової допомоги в адміністративній справі. Позивач вважав, що відповідач не виконав у повному обсязі умови договору про надання правової допомоги щодо сплати 50% від стягнутої за рішенням адміністративного суду суми, а тому просив стягнути залишок несплаченого гонорару.

 

Суд першої інстанції рішенням від 15 травня 2009 року, частково задовольняючи позов, послався на те, що між сторонами склалися цивільні правовідносини з приводу надання послуг, а тому відповідач зобов'язаний у повному обсязі виконати усі умови договору.

 

Відхиляючи апеляційну скаргу відповідача, апеляційний суд Луганської області в своїй ухвалі від 30 липня 2009 року додатково послався на ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" та зазначив, що не бере до уваги посилання відповідача на постанову КМУ №590 від 23.04.2006 р., оскільки вона стосується порядку відшкодування витрат, пов'язаних із розглядом справи, які відшкодовуються за рішенням суду.

 

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України (до складу якої, до речі, входили зазначені Балюк М.І. і Луспеник Д.Д.), скасовуючи рішення суду першої та апеляційної інстанцій, послалася на те, що відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати на правову допомогу адвоката несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат встановлюється зазначеною постановою КМУ №590, а тому — "…граничний розмір витрат, пов'язаних з правовою допомогою стороні, на користь якої ухвалено судове рішення у цивільній справі у випадку, якщо компенсація сплачується іншою стороною, не повинен перевищувати суму, що обчислюється виходячи з того, що зазначеній особі виплачується сорок відсотків розміру мінімальної заробітної плати за годину її роботи. Таким чином, на думку 5-ти суддів ВСУ, оскільки позов був заявлений "…адвокатом про стягнення коштів за надання правової допомоги, а тому суду слід було визначити підстави для компенсації понесених витрат, зробити розрахунок витрат із посиланням на відповідні норми права".

 

Тобто неважливо, що відносини між адвокатом та клієнтом, зокрема, в частині оплати праці адвоката виникли на підставі ст. 12 Закону України "Про адвокатуру". Вирішувати їх треба на підставі норми ЦПК, яка регулює питання компенсації витрат на правову допомогу між сторонами у цивільній справі.

Хто правий — апеляційний суд Луганської області чи Верховний Суд України, я залишаю вирішувати читачу.

 

Теоретично можна обґрунтувати цю ухвалу бажанням зменшити адвокатський "апетит". Але це можна було зробити і посилаючись на загальні поняття розумності, справедливості при виконанні зобов'язання, вимог адвокатської етики тощо. Але і натяку на це в ухвалі немає.

 

Наслідки ж такого вирішення питання передбачити неважко. Будь-який клієнт тепер може не платити більше за визначену постановою КМУ №590 суму, що може бути компенсованою за рішенням суду, чи навпаки стягнути на свою користь надлишок сплаченої суми за договором. З огляду ж на те, що адвокати і так не поспішають демонструвати свої статки, реєструючись як підприємець і сплачуючи єдиний податок, ця ухвала остаточно відіб'є в них бажання демонструвати в договорах хоча б приблизну до дійсної вартість своїх послуг.

Категория: Юридичские консультации подробно: | Добавил: Andragorez (05.03.2011)
Просмотров: 2749 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email:
Код *:
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всего ответов: 38
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всего: 0
Гостей: 0
Пользователей: 0
Погода
Copyright MyCorp © 2014
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz