Пятница, 29.03.2024, 17:39

      Правова допомога юриста
Главная | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта
Форма входу
Категорії розділу
Юридичские консультации подробно: [29]
Мої статті [19]
Block title
Главная » Статьи » Юридичские консультации подробно:

Здійснення права спільної часткової власності

Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. 08.06.2006 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду м. Києва задовольнила частково апеляційну скаргу Є. Т., С. Б. на рішення районного суду від 04.11.2005 р. у справі за позовом Є. Т. до Л. Є., С. Б., Д. Б., третя особа – орган опіки та піклування районної у місті Києві державної адміністрації, про вселення, усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням та визначення порядку користування житловим приміщенням. Вимоги та заперечення сторін. Рішення суду першої інстанції Рішенням районного суду від 04.11.2005 р. позов Є. Т. задоволено частково: Є. Т. вселена в квартиру; зобов’язано Л. Є., Д. Б. та С. Б. не чинити перешкод Є. Т. у користуванні квартирою; стягнуто з Л. Є., Д. Б. та С. Б. солідарно на користь Є. Т. державне мито в сумі 8,50 грн. У іншій частині вимог відмовлено.В апеляційній скарзі Є. Т., посилаючись на порушення районним судом при постановленні рішення норм матеріального права, просила постановити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити повністю.С. Б. в апеляційній скарзі, посилаючись на те, що висновки районного суду не відповідають обставинам справи, та судом порушені норми процесуального права, а саме районний суд розглянув справу у відсутність відповідачів, просила рішення скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Мотиви, за якими апеляційний суд дійшов свого висновку Згідно зі ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.Як встановлено судом першої інстанції, Є. Т. придбала з публічних торгів 1/3 частину двокімнатної квартири, жилою площею 26,3 кв. м, яка належала С. Б.Крім позивачки, співвласниками зазначеної квартири є Л. Є. та Д. Б., яким належить по 1/3 частині спірної квартири. Згідно з технічним паспортом спірна квартира складається з двох жилих кімнат площею 15,9 та 10,4 кв. м.Таким чином, частка кожного із співвласників складає: 26,3 : 3 = 8,76 кв. м. Відповідно до ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.Однак, як видно з наведеного, у квартирі відсутня кімната, яка б відповідала частці Є. Т., а тому районний суд правильно відмовив позивачці у виділенні їй у користування кімнати розміром 10,4 кв. м, оскільки зазначена кімната не відповідає частці позивачки у квартирі.Визначаючи частку Є. Т. у квартирі, районний суд допустив помилку, поділивши житлову пощу на 4 осіб, у той час, як співвласниками квартири є три особи.Проте ця помилка не вплинула на правильність висновку районного суду.Задовольняючи вимоги позивачки про вселення та усунення перешкод у користуванні квартирою, районний суд правильно виходив з того, що позивачка є співвласницею квартири, а тому має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю, а відповідачки чинять їй перешкоди у користуванні жилою площею, а тому суд правильно задовольнив її вимоги в цій частині.Посилання в апеляційній скарзі Є. Т. на те, що суд не звернув увагу на роз’яснення Пленуму Верховного Суду України, які містяться у п. 13 постанови «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22.12.1995 р. № 20, не заслуговують на увагу, оскільки у зазначеному пункті постанови не міститься роз’яснень щодо вирішення питання про порядок користування квартирою між співвласниками.У той же час, у п. 14 зазначеної постанови Пленум Верховного Суду України роз’яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника (учасників) цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватися як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.Однак судом встановлено, що підстави, передбачені ч. 3 ст. 358 ЦК України для виділення у користування Є. Т. кімнати розміром 10,4 кв. м відсутні, тому районний суд правильно відмовив позивачці у задоволенні цих позовних вимог. Доводи апеляційної скарги С. Б. про порушення судом норм процесуального права є необґрунтованими з огляду на наступне.З матеріалів справи вбачається, що справа тривалий час знаходилася у провадженні районного суду і неодноразово у справі оголошувалася перерва за клопотанням відповідачів та у зв’язку з їх неявкою у судове засідання. Розгляд справи було призначено на 02.11.2005 р., сторонам направлені повідомлення. С. Б., Л. Є. та Д. Б. судові повістки на 02.11.2005 р. отримали, про що свідчить розписка С. Б. від 27.10.2005 р. та випливає зі змісту її клопотання.З протоколу судового засідання від 02.11.2005 р. видно, що відповідачі у судове засідання не з’явилися і суд розпочав розгляд справи у їх відсутність та оголосив перерву до 04.11.2005 р., повідомивши відповідачів про час та місце розгляду справи. Однак і 04.11.2005 р. відповідачі не з’явилися у судове засідання. У матеріалах справи відсутні дані про те, що їх неявка у судове засідання була викликана поважними причинами.Посилання в апеляційній скарзі С. Б. на те, що вона була відсутня у судовому засіданні 04.11.2005 р. з поважної причини, необґрунтоване, оскільки згідно з ксерокопією листка непрацездатності, який С. Б. додала до апеляційної скарги на підтвердження зазначеної обставини, вона хворіла з 31.10.2005 р. по 02.11.2005 р.Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не взяв до уваги вимоги ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, законодавець покладає обов’язок з відшкодування судових витрат в іншому, не солідарному порядку, а тому рішення суду в цій частині колегія суддів вирішила за необхідне змінити.З огляду на наведене, з відповідачів на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір по 2,83 грн з кожного. Наслідки розгляду апеляційної скарги Апеляційну скаргу Є. Т. відхилено, а апеляційну скаргу С. Б. задоволено частково.Рішення районного суду від 04.11.2005 р. у частині стягнення з Л. Є., Д. Б. та С. Б. солідарно на користь Є. Т. державне мито в сумі 8,50 грн змінено, стягнуто з Л. Є., Д. Б. та С. Б. судовий збір по 2,83 грн з кожного на користь Є. Т.У решті рішення районного суду залишено без змін.

Категория: Юридичские консультации подробно: | Добавил: Инна (19.10.2010)
Просмотров: 1506 | Рейтинг: 0.0/0
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всего ответов: 51
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Погода
Copyright MyCorp © 2024
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz