СЛУЖБОВА ОСОБА ЯК СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ - Мої статті - Каталог статей - Юридическая помощь
Воскресенье, 04.12.2016, 19:14

      Правова допомога юриста
Главная | Мой профиль | Регистрация | Выход | Вход Вы вошли как Гость | Группа "Гости"Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта
Форма входу
Категорії розділу
Юридичские консультации подробно: [29]
Мої статті [19]
Block title
Главная » Статьи » Мої статті

СЛУЖБОВА ОСОБА ЯК СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ

СЛУЖБОВА ОСОБА ЯК СПЕЦІАЛЬНИЙ СУБ'ЄКТ ЗЛОЧИНУ

 

Зловжити можна повноваженнями — наданими правами в межах компетенції, а не обов'язками, перевищити можна також повноваження, а не обов'язки. Перевищення повноважень — це вчинення дій, право вчинювати які особі не надане, а зловживання повноваженнями чи становищем — це вчинення дій, які входять у компетенцію (коло повноважень) особи...

 

Прокуратура

 

На мій погляд, прокуратуру слід визнавати не органом однієї із гілок державної влади — законодавчої, виконавчої чи судової, або ж особливим проявом державної влади взагалі, єдиною системою органів влади, як це пропонує М. Бубрика. Органи прокуратури не є "єдиною системою органів влади", вони є однією із гілок влади — не державної влади, а влади Українського народу, якими є також місцеве самоврядування та органи контрольно-наглядової влади.

 

Для кримінального права важливим, головним є визначення того, чи є працівники органів прокуратури службовими особами при виконанні ними покладених на них обов'язків, здійсненні покладених на них функцій в межах наданих їм повноважень і компетенції, тобто чи відносяться вони до осіб в розумінні визначення поняття службової особи у п. 1 примітки до ст. 364 КК у чинній редакції, та чи визнаватимуться вони особами, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади" після введення в дію Закону від 11 червня 2009 р.

 

Конституція України виправдано не відносить прокуратуру та інші органи, які здійснюють контрольно-наглядові функції, до жодної із гілок державної влади, оскільки ними здійснюється контроль за діяльністю — дотриманням законності в діяльності, — перш за все, органів однієї із гілок влади — виконавчої, а також за дотриманням законності при виконанні (здійсненні) визначених законодавством функцій органами місцевого самоврядування.

 

 

 

Влада народу та державна влада

 

Очевидно, що Конституція України не ототожнює поняття "влада народу" та "державна влада", розглядаючи останню лише як різновид влади народу, — носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, який здійснює владу: 1) безпосередньо (шляхом референдуму); 2) через органи державної влади; 3) через Президента України; 4) через органи місцевого самоврядування. Крім того, Конституція України передбачає утворення і ще деяких інститутів (державних установ), фінансування яких здійснюється (окрім НБ України) за рахунок коштів державного бюджету, які утворюють систему органів контрольно-наглядової влади, до якої можна віднести прокуратуру, Національний банк України, Центральну виборчу комісію, Вищу раду юстиції України, Раду національної безпеки і оборони України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та його секретаріат, Рахункову палату, Національну раду України з питань телебачення радіомовлення і, накінець (певною мірою умовно), — Президента України та його секретаріат.

 

Фактично дії народних депутатів Верховної Ради України, якими час від часу здійснюється блокування роботи пленарних засідань Верховної Ради України, містять ознаки складів злочинів, передбачених статтями 344 та 351 КК, оскільки такими діями інші депутати позбавляютьсяможливості виконання ними своїх службових обов'язків — обов'язків депутата відповідної ради.

 

 

 

Порушення обов'язків, зловживання повноваженнями

 

Службові злочини характеризуються, що відображено і у законодавчому визначенні складів злочинів, передбачених статтями 364 та 365 КК, і має місце на практиці, саме зловживанням особою своїм службовим становищем, наданим особі повноваженнями, в тому числі вчиненням дій, які є перевищенням наданих повноважень.

 

Порушенням обов'язків у формі (вигляді) їх невиконання чи неналежного виконання характеризуються лише один загальний склад злочинів у сфері службової діяльності — службова недбалість (службова халатність), об'єктивна сторона якого законодавцем визначається як невиконання або неналежне виконання службовою особою своїх службових обов'язків через несумлінне ставлення до них.

 

Під обов'язком розуміється те, що слід безвідмовно виконувати відповідно до вимог суспільства або виходячи з власного сумління, чого треба беззастережно дотримуватися, певний обсяг роботи та межі відповідальності, що визначаються посадою; під функцією — коло діяльності когось; під компетенцією — коло повноважень організації, установи, особи, а під повноваженнями — права, надані кому-небудь для здійснення чогось.

 

Зловжити можна повноваженнями — наданими правами в межах компетенції, а не обов'язками, перевищити можна також повноваження, а не обов'язки. Перевищення повноважень — це вчинення дій, право вчинювати які особі не надане, а зловживання повноваженнями чи становищем — це вчинення дій, які входять у компетенцію (коло повноважень) особи.

 

У Конституції України термін "повноваження" вживається у двох значеннях: 1) для позначення кола питань, що входять до компетенції відповідного органу (посадової особи), його (її) прав та обов'язків, а також його (її) функцій; 2) для визначення проміжку часу (початкового і кінцевого), протягом якого відповідний орган (посадова особа) виконує свої функції.

 

У законодавчих актах для позначення напрямів і характеру діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів управління, характеру і виду діянь, які повинні чи можуть ними вчинюватись (здійснюватись), у тому числі посадовими (службовими) особами таких органів, а також службовими особами чи працівниками підприємств, установ, організацій чи їх представниками, вживаються різні терміни: "завдання", "функції", "повноваження", "компетенція", "обов'язки", "права", "права та обов'язки".

 

 

 

Визначення змісту ключових понять

 

У цілому можна констатувати, що закони та підзаконні нормативно-правові акти, якими визначаються "завдання", "напрями діяльності", "функції", "компетенція", "повноваження" не містять чітких, однозначних критеріїв визначення змісту термінопонять, які у них вживаються, їх взаємозв'язки та співвідношення між собою а також співвідношення із термінопоняттями "права" та обов'язки. Це створює суттєві труднощі при вирішенні питань про розуміння та визначення змісту термінопонять "здійснення функцій" (представника влади), "виконання організаційно-розпорядчих обов'язків" та "виконання адміністративно-господарських обов'язків", "зловживання владою". "зловживання службових становищем", "перевищення влади", "перевищення службових повноважень", які вживаються у статтях 364 та 365 КК.

 

З урахуванням визначення змісту понять "завдання", "функції", "повноваження", "компетенція", "обов'язки", "права", "права та обов'язки" у законодавчих актах та семасіологічного змісту названих слів, у кримінально-правовому значенні слід розуміти: 1) під обов'язками службової осо-би — ті діяння (дії чи бездіяльність), які вона зобов'язана вчинювати (утримуватись від вчинення) у зв'язку з обійманням певної посади на підприємстві, в установі, організації (постійно чи тимчасово) чи у зв'язку з покладенням на неї обов'язку їх вчинення законом, рішенням суду, компетентним органом чи компетентною службовою особою; 2) під функціями службової особи — роботу, коло її діяльності, повноважень (об'єм, обсяг прав та обов'язків), які визначають її компетенцію у зв'язку з обійманням певної посади (постійно чи тимчасово) на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності; 3) під повноваженнями — види і коло діянь, які може вчинювати службова особа, та права, які надані їй для здійснення нею своїх функцій; 4) під компетенці-єю — коло повноважень; 5) під завданнями — заплановані для виконання обсяги роботи, те, що необхідно здійснити, а також мету (цілі), яку (які) необхідно досягти. Поняття "функції" більш широке за обсягом, ніж поняття "обов'язки", останні є частиною перших.

 

У законах, що визначають діяльність певних державних органів, зокрема центральних органів виконавчої влади,а також органів місцевого самоврядування, термін "компетенція" вживається рідко. При цьому компетенція відповідного органу визначається через визначення повноважень такого органу, тобто на законодавчому рівні поняття "компетенція" і "повноваження" фактично ототожнюються, що не є виправданим. Зміст повноважень того чи іншого органу визначається як сукупність його прав та обов'язків, у той час як і компетенція, так і повноваження — це перш за все види і коло діянь, діяльність, які мають право здійснювати і які повинні здійснювати відповідні органи.

 

Виконання особою обов'язків, які покладаються на неї у зв'язку з обійманням нею певної посади, обумовлює наділення особи певними правамита повноваженнями, необхідними для виконання обов'язків. Сукупність прав та обов'язків складає (утворює) повноваження особи, а коло повноважень — її компетенцію.

 

Повноваженнями та обумовленою ними компетенцією особа наділяється для здійснення завдань, які визначені для відповідного органу, посаду у якому особа обіймає, для досягнення яких орган утворений. Завдання державного органу, органу влади обумовлюють напрями його діяльності — його функції.

Категория: Мої статті | Добавил: Andragorez (05.03.2011)
Просмотров: 1353 | Рейтинг: 1.0/1
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всего ответов: 46
Друзі сайту
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Погода
Copyright MyCorp © 2016
Бесплатный конструктор сайтов - uCoz